Цервіцит (ендоцервіцит) — це запалення слизової оболонки шийки матки. Найчастіше виникає на тлі ерозії шийки, кольпіту, ендометриту, сальпінгіту. Збудниками є гонококи, стафілококи, стрептококи, кишкова флора, хламідії, трихомонади, віруси, гриби, мікоплазми.
Розрізняють гострий і хронічний цервіцит.
Гострий цервіцит
Запалення та набряклість слизової оболонки шийки матки з утворенням інфільтратів.
Хронічний цервіцит
Невиявлений або непролікований у гострій стадії. Виникають дистрофічні зміни слизової з частковим заміщенням циліндричного епітелію плоским.
Причини
- травми шийки під час пологів та абортів;
- травми при діагностичному вишкрібанні;
- тривалий, нелікований кольпіт.
Симптоми
- почервоніння та набряклість слизової оболонки шийки матки;
- слизові або гнійні виділення з піхви;
- тупий біль внизу живота;
- відчуття печіння при сечовипусканні.
При кольпоскопії — гіперемія навколо зовнішньої частини цервікального каналу, рясні виділення, ерозована поверхня шийки. При хронічному цервіциті — інфільтрати, ущільнення та гіпертрофія шийки за рахунок дрібних кіст у зоні загоєння ерозії.
Лікування
- антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості збудника;
- протипротозойні препарати;
- протигрибкові засоби;
- пробіотики для відновлення мікрофлори кишківника;
- імуномодулятори;
- гепатопротектори;
- вагінальні свічки залежно від збудника;
- за наявності ерозії, дисплазії після консервативного лікування — радіохвильовий метод.
Профілактика
- профілактичні огляди кожні 3-6 місяців;
- своєчасне виявлення та лікування вагінітів і кольпітів, що з часом призводять до цервіциту.