Аднексит (сальпінгоофорит) — це запальне захворювання придатків матки (маткових труб і яєчників). Найчастіше збудниками є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, ентерококи, хламідії; при вторинній інфекції приєднуються бактероїди та пептококи.
Розрізняють гострий і хронічний аднексит.
Симптоми гострого аднекситу
- підвищення температури тіла, озноб;
- сильний біль внизу живота;
- часте та болюче сечовипускання, печіння;
- напружений живіт, виражена болючість при натисканні;
- при гінекологічному огляді придатки збільшені, рухливість обмежена.
Діагностика
- анамнез — патологічні пологи, аборти, ВМС, діагностичні вишкрібання;
- скарги та об'єктивне обстеження;
- лапароскопія — найшвидший спосіб виявити набряк стінок труб, ексудат у малому тазі;
- лапароскопія дозволяє діагностувати катаральний сальпінгіт, гнійний аднексит із пельвіоперитонітом, піосальпінкс, розлитий перитоніт.
Лікування гострого аднекситу
- антибактеріальна терапія;
- інфузійна терапія при інтоксикації;
- протигрибкові препарати;
- антигістамінні засоби;
- пробіотики для відновлення мікрофлори кишківника;
- фізіотерапія.
Хронічний аднексит
Як правило, є наслідком недолікованого гострого процесу. Проявляється ниючим болем внизу живота, у попереку, частим сечовипусканням з різями, виділеннями зі статевих шляхів, посиленням болю перед менструацією або при переохолодженні. Можливі порушення менструального циклу (альгодисменорея), цистит, бактеріурія, пієлонефрит.
Діагностика хронічного аднекситу
- УЗД — виявлення рідини у трубах (гідросальпінкс, піосальпінкс);
- гістеросальпінгографія — інфільтрати, склеротичні зміни, спайки;
- лапароскопія — оцінка прохідності труб у жінок із безпліддям.
Лікування хронічного аднекситу
- антибактеріальна терапія в період загострення;
- хірургічне лікування (лапароскопія): розсічення спайок, звільнення фімбріальних відділів труб, видалення ексудату;
- фізіотерапія, лазеротерапія;
- ультразвук — знеболювальний ефект.
Можливі ускладнення
- порушення менструальної та статевої функції;
- первинне або вторинне безпліддя;
- самовільні викидні, передчасні пологи;
- фетоплацентарна недостатність, внутрішньоутробне інфікування плода;
- хронічний больовий синдром.
Профілактика
Раціональна контрацепція, своєчасне лікування гострих запальних процесів органів малого таза, рання реабілітація з фізіотерапією, обов'язкове обстеження і лікування статевого партнера. Жінкам із перенесеним аднекситом рекомендоване повне клініко-лабораторне обстеження кожні 3-6 місяців.